Чорно-біла Прип'ять

Чорно-біла Прип'ять. Зимові монохромні замальовки з покинутого міста. Неординарні локації. Зарослі деревами та чагарниками вулиці. Порожні квартири. Місце, де зупинився час після аварії на Чорнобильській АЕС. 38 років тиші, смутку та безтурботності.

X3M – Екстремальні відео у відкритому доступі на старому ютуб-каналі

Індустріальний туризм, або промисловий туризм, або урбаністичний туризм – це дослідження територій, будівель, інженерних споруд промислового або спеціального призначення, а також будь-яких закинутих споруд задля отримання психологічного, естетичного або дослідницького задоволення.

У Полтаві як відносно невеликому місті не так багато локацій для міських досліджень. Ця публікація містить підбірку відео, знятих нашими міськими дослідниками у 2020-2021 роках. Кожне з них є по-своєму унікальним, оскільки повторити щось подібне на даний момент часу досить важко або ж зовсім неможливо.

Плейлист X3M доступний за цим посиланням. Насолоджуйтесь!

Недобудований склад на Юрівці

В очікуванні теплих весняних полазок навідались до однієї з небагатьох мальовничих урбекс локацій Полтави, яка ще лишилась із вільним доступом. Наклацали фоток, зняли відео для історії, порівняли з тим, як тут було майже 9 років тому (посилання нижче). Велетенський склад, один з двох поруч розташованих на вулиці Половки неподалік від одноіменного мікрорайону, має два наземних поверхи та підземний поверх з височенними стелями, а також фантастичний дах, досить небезпечний, але з чудовим видом на приватний сектор Юрівки, Огнівку, Сади-2 та Сади-1, а також північну частину Половок. Фотки – я та Бодя.

Дивитись ще: Недостроенный склад на Юровке 2013

Біофабрика, частина 3 + спогади очевидців

І нарешті темна частина історії про покинуту біофабрику, залишки якої оглядаємо в селі Біологічному, що під Полтавою. Після огляду головної будівлі ми попрямували до сховища, де трохи погрались світлом. А коли звідти вийшли – на дворі вже стемніло, а на сході сяяв повний місяць. Тож ми пішли на вихід, знов не встигнувши оглянути все намічене. Отож, ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ... Автори фото – я, Рома та Бодя. В кінці статті, як я і обіцяв раніше, підбірка цікавих спогадів про Гожулівську біофабрику, які було опубліковано в соцмережах під моїми попередніми публікаціями.

Дивитись ще: Біофабрика, частина 2

Біофабрика, частина 2

Холодні грудневі дні, а потім новорічні свята довго не давали нам можливості відновити дослідження біофабрики, адже у першій частині відео ми анонсували продовження, і багато наших підписників очікували на новини. Нарешті стались сприятливі обставини, в тому числі погодні, ми зібрались нашою компанією і вдруге вирушили автівкою до села Біологічне, що під Полтавою. Планів було багато, але головною метою мали огляд головної вцілілої будівлі біофабрики, частина якої наразі орендується і знаходиться під охороною, а інша частина стоїть пусткою. Цього разу ми набрали з собою багато світла, в тому числі кольорового, отож планували знов заглянуть у підземне сховище, щоб зробити там більш якісні фото й відео. Спойлер: часу знов не вистачило, світловий день у січні все ще короткий, і ми не оглянули всі локації, а також вчергове не доїхали до ДПРМ, що за Біологічним. А тому знову констатуємо, ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ, напевно вже навесні. Автори фото – я, Рома та Бодя.

Біофабрика, частина 1

У селі Біологічному, що під Полтавою, на величезній території близько 20 га розташовані залишки покинутої біофабрики – напіввійськового об'єкту, який функціонував за нашими даними з 30-х по 90-ті роки XX ст. Тут в контрольованому режимі вирощували мікроорганізми та випробували їх на свійських тваринах. За потреби виробництво могло бути перепрофільовано на створення біологічної зброї. Проїхати сюди можна від заводу ГРЛ через Гожули, дорога 6/10, відстань від кінцевої зупинки «ГРЛ» – 6 км. На сьогодні тут лишилось не так багато цікавинок, проте за один день все оглянути не вдалося, а отже ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ... Автори фото – я та Рома.

Цегельний завод за ГРЛ (осінь 2021)

Величезна урбан локація на околиці Полтави давно відома міським дослідникам і, здавалося б, вивчена вздовж і впоперек. І разом з тим недобудований цегельний завод продовжує приманювать до себе людей незалежно від віку чи статі. До вашої уваги: велика осіння колекція фоток з локації від мене та Роми. Фото 01-119 зроблені у жовтні, 120-140 у вересні 2021 року.

Дивитись ще: Недобудований цегельний завод

Цегельний завод, село Божкове

Після зупинки на залізничній станції Божків ми оглянули ще кілька урбекс локацій, проте ризикнули запхути свого носа лише на одну – місцевий цегельний завод, який виявився частково працюючим, частково закинутим. Безперешкодно облазивши покинуту частину, ми нарешті привернули увагу місцевих чоловіків, ймовірно охоронців, отож вирішили якнайшвидше валить звідти. Найкращі фотки з локації – нижче.

Дивитись ще: Село Божківське

01.

Закинута адміністративна будівля у Сем'янівці

У селі Сем'янівка, що під Полтавою, до цього часу збереглася адміністративна будівля, у яку ми нещодавно заїхали по дорозі додому. Закинута вона вже досить давно. Якось я побував тут у 2013 році, але фото тих часів десь загубились, однак за вісім років тут майже нічого не змінилось. Про походження будівлі опитані нами місцеві, що квасили поруч під навісом місцевого магазину, нічого сказати не змогли. Однак пошуки в архівах дали такий результат: за часів СРСР у Кротенках (стара назва села) знаходився радгосп «Полтавський», а ще – база міжколгоспних дорожно-будівельних управлінь. Тож йоміврно, що ця будівля належала саме адміністрації радгоспу. (Див. останнє фото у цьому пості.)

Дивитись ще: Закинутий гуртожиток у Монтажному провулку

Закинутий гуртожиток у Монтажному провулку

Посеред приватної забудови у Монтажному провулку загубився закинутий триповерховий гуртожиток. Збудований у 1963 році будівельною організацією ПМК-39 для своїх працівників, на сьогодні гуртожиток стоїть пусткою, з вибитими вікнами та відчиненими дверима.

Дивитись ще: Артсклади, Полтава

Артсклади, Полтава

Артсклади – це величезна територія площею близько 70 га, яка знаходиться у 2 км від центру Полтави, між Огнівкою, районом заводу «Лтава» та 1-ю міською лікарнею, і яка станом на 2021 рік є майже повністю закинутою. Колись це була територія в/ч А-3972, а за часів СРСР тут знаходилась артилерійська база, в/б 538, пізніше в/ч 29239 – стоянка гармат та іншої військової техніки. Навесні цього року ми вчергове прогулялись цією величезною територією, яка, можливо, колись стане сучасним мікрорайоном, і зараз покажемо вам усе найцікавіше. Поїхали!

Закинута садиба Дублянських, Крутий Берег, Полтава

Як буває часто в подібних випадках, інформації про садибу в Крутому Березі вдалося знайти досить мало. Тому одразу хочу відмітити цікаву колізію, виявлену після підказок по даній темі Артура Арояна. Вже коли відео було наполовину готове, я вирішив порадитись щодо правильної його назви, і Артур назвав даний об'єкт садибою Заньківських або Зіньківських. Але ж мені жодним чином не вдалося пов'язати це прізвище з більшістю знайденої на той час інформації. Тому як завжди бувало у подібних випадках, запрошую знавців у коментарі під відео. А цей пост розпочну з двох скріншотів, узятих з найбільш авторитетних джерел (вони одразу під відео).

Дивитись ще: Покинутий санаторій «Лісові Поляни»

Покинутий санаторій «Лісові Поляни» (ВІДЕО+СПОГАДИ)

Усього в кількох кілометрах від Полтави, де крізь сосновий ліс протікає невелика річка Свинківка, на її березі розташувався санаторій «Лісові Поляни», вже більше десяти років як покинутий. Збудований ще при Союзі, він мав славу чи не найкращого закладу лікування та відпочинку на Полтавщині. Ми з друзями кілька місяців збиралися сюди аби оглянути покинуті будівлі, хоч і розуміли, що за стільки років тут майже нічого не залишилось. І ось нарешті в один з весняних вихідних ми тут...

Дивитись ще: Орбіта / Чигиринська АЕС

Орбіта / Чигиринська АЕС 2021 (ВІДЕО, ФОТО)

Весняна подорож у місто-примару Орбіта неподалік Чигирина на Черкащині. Дві 9-поверхівки стоять пустками, у двох 5-поверхівках досі мешкають люди, майже відірвані від цивілізації. Величезна територія так і не зведеної Чигиринської ГРЕС/АЕС із залишками будівель та 120-метровим димарем. Прогулянки по даху. Зйомки з висоти квадрокоптером. На десерт – Тясминська дамба та Кременчуцьке водосховище. Відеозвіт про мандри чотирьох ютуберів покинутим містом.

Дивитись ще: Город-призрак Орбита, Чигиринская АЭС

Демітекс / ПБПФ / ПТК, частина 2

Продовження розповіді про нашу зимову прогулянку по території закинутої бавовно-прядильної фабрики. У другій частині – багато фото з найбільшого корпусу, який ми відвідали. На вікімапії він позначений як котельня. Це частково підтверджують два великих димаря по обидва боки від бдівлі. Проте саме тут ми знайшли багато залишків силового електрообладнання, а також ряд інших приміщень, таких як лабораторія, кімната відпочинку, роздягальня тощо. Але все по порядку...

Читати ще: Демітекс / ПБПФ / ПТК, частина 1

Демітекс / ПБПФ / ПТК, частина 1

Історичний екскурс. У 1934 році у Полтаві розпочалось будівництво комплексу підприємств прядильно-трикотажного комбінату (ПТК), розрахованого на 5500 робітників. У цьому ж році фабрика видала першу продукцію. У 1941 році фабрику було евакуйовано в Семипалатинськ (КазРСР), а будівлі було повністю зруйновано німецькими окупантами.
Після визволення Полтави у 1943 році одразу почалось відновлення корпусів комбінату, а вже наступного року фабрика відновила виробництво. З часом ПТК було перейменовано на бавовоно-прядильну фабрику. Станом на початок 1989 року вона була одним з найбільших підприємств УРСР, чисельність робітників якої становила більше 3000 осіб. На балансі ПБПФ знаходились дві їдальні на 500 місць кожна, магазин-кулінарія, два здоровпункти з кабінетом лікувальної фізкультури, сауною та водолікарнею, 17 кімнат відпочинку, футбольний та волейбольний майданчики, санаторій-профілакторій, 4 дитячих садочки на 780 місць, дві бази відпочинку (с. Сокілки та м. Генічеськ), піонерський табір «Супутник» (с. Михайлівка Диканського району), 4 гуртожитки для несімейних та 1 гуртожиток для молодих сімей. У 1989 році було прийнято постанову про технічне переоснащення підприємств легкої промисловості (у т.ч. й ПБПФ), але розвал СРСР не дав цим планам здійснитись.
Після 1991 року ПБПФ тривалий час лишалась потужним бавовноперероблювальним підприємством України. У 1992 році її було перейменовано у ПАТ «Демітекс» з іноземними інвестиціями (британська фінансова компанія IHF Co LTD).

Завод ГРЛ, складальний цех №1

Історичний екскурс. Полтавський завод газорозрядних ламп (ГРЛ) почали будували на великій пустій території між Браїлками та залізницею у 1961 році, а розпочав він роботу у квітні 1963 року. Завод був зведений в 2 км від перехрестя вулиць Бірюзова (тоді Велико-Решетилівська), Ковпака та Гожулянської і став першим заводом нової промзони (пізніше тут же були зведені корпуси заводів Хіммаш у 1967 та Комплект у 1970). За кілька років промзона отримала тролейбусне сполучення: лінія до вул. Гожулянської була проведена у березні 1964 – нею рухався тролейбус маршруту №3; лінія до кінцевої ГРЛ була подовжена у серпні 1966 – нею здійснювався рух маршрутами №3 і №4. Також вздовж вулиці Бірюзова хаотично «нашльопали» в одну лінію кілька багатоповерхівок (76, 80, 82, 84, 86, 88, 92, 96) + ПТУ №4, після чого розвиток мікрорайону зупинився без жодної надії на відновлення (про це гарно розписав Ігор Ізотов у своєму огляді «Мікрорайон ГРЛ. На шляху до гетто»)

ГРЛ був найбільшим в СРСР заводом з виробництва ртутних ламп, а саме люмінесцентних ламп, дугових ртутних ламп, дугових натрієвих ламп, а ще – єдиним в Україні підприємством, яке мало замкнутий цикл виробництва ламп загального та спеціального призначення, а також комплектуючих до них. Крім того тут працював Український науково-дослідний інститут джерел світла зі своїм виробництвом. У 80-х роках минулого століття на заводі працювало близько 6 тисяч полтавців, які обслуговували 40 автоматизованих виробничих ліній, продукція яких обчислювалася десятками мільйонів одиниць і експортувалася в 50 країн світу.

На ГРЛ працювали чотири основних цехи (1, 2, 3, 7) та кілька допоміжних. Основним був цех №1, на якому більше тисячі чоловік займались виробництвом люмінесцентних ламп.

На початку 90-х кількість працюючих на зводі ГРЛ зменшилась до 4000 осіб. У 1997 році Полтавський завод газорозрядних ламп був включений в перелік стратегічних підприємств України, що мають пріоритетне значення для економіки і безпеки держави. У 1998 році тут працювали 2400 робітників. А вже у 2012 році списочний склад працівників заводу становив лише 98 осіб.

Читати ще: Полтава, промзона | Комплект, Хіммаш, ГРЛ 2019
і ще: Завод ГРЛ 2013
і ще: Полтавский завод газоразрядных ламп во времена СССР
і дивитись: Полтава, завод ГРЛ ДЕМОНТАЖ | квітень 2019

Закинута в/ч А-2476

На околиці Полтави, між Супрунівським промвузлом та селом Шостаки, ховаються більше 15 га землі, на якій колись розташовувалась військова частина А-2476 (ще одна назва – військове містечко №73, за радянщини в/ч 46123). Це був 194-й мостовий батальйон залізничних військ. Підрозділ було розформовано у 2005 році. Як і на більшості подібних об'єктів, тут за 15 років майже нічого не лишилось. На 00:12 на аерознімку 2010 року ще видно залишки усіх будівель. На сьогодні це фактично порожня закинута територія. У незмінному стані тільки житловий багатоквартирний будинок поруч на вулиці Петра Жданюка, який до 2005 року також належав військовій частині. Порадувала місцева флора і фауна: кущі шипшини та козлики Бєлий і Чубчик.

Дивитись ще: Недобудований цегельний завод

Недобудований цегельний завод

За бувшим заводом ГРЛ у Полтаві, вздовж залізниці, на території більше 10 га розташовано ряд об'єктів, про які на сьогодні мало що відомо, окрім того, що тут ще за часів СРСР починали будувати великий цегельний завод. Але ж будівництво так і не було завершено...

Дивитись ще: Завод ГРЛ, перехід між корпусами

Завод ГРЛ, перехід між корпусами (фото панорама)