І нарешті темна частина історії про покинуту біофабрику, залишки якої оглядаємо в селі Біологічному, що під Полтавою. Після огляду головної будівлі ми попрямували до сховища, де трохи погрались світлом. А коли звідти вийшли – на дворі вже стемніло, а на сході сяяв повний місяць. Тож ми пішли на вихід, знов не встигнувши оглянути все намічене. Отож, ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ...
Автори фото – я, Рома та Бодя. В кінці статті, як я і обіцяв раніше, підбірка цікавих спогадів про Гожулівську біофабрику, які було опубліковано в соцмережах під моїми попередніми публікаціями.Дивитись ще: Біофабрика, частина 2
01.
02.
03.
04.
05.
06.
07.
08.
09.
10.
11.
12.
СПОГАДИ ТА КОМЕНТАРІ ІЗ СОЦМЕРЕЖ
(стиль авторів повністю збережено)
(стиль авторів повністю збережено)
Таня Дыма
Я там працювала після закінчення школи з серпня по грудень 1975 року. Після того, як не поступила на біофак университету, пішла на біофабрику. Їздили з подругою на службовому автобусі з центра. Ми були неповнолітні, тому робочий день був коротшим, ніж в усіх. Мали зайвий час, щоб обходити всю фабрику, бо чекали на службовий транспорт, що відвезе в Полтаву.
Працювала у цеху "подготовки посуды, питательных средств и растворов".
Пам'ятаю, що у цеху працівниці нас запитали "Ви сирітки?". Бо нормальні дівчатка з інтелігентних сімей з Полтави до біофабрики не поїдуть.
Пам' ятаю все. І як мили баночки, як носили замерзші туші, з яких готували потім живильне середовище, як виносили на двір у яму тухлі яйця, було дуже важко і смердюче.
Бачила, як беруть кров у худоби, бачила, як течуть сльози у бичків, вони були бессилі і голодні.
Заглядали у лабораторії, де з яєць видбирали кров. Штамм називався "ла сота" (?).
Були в лабораторії, где на тваринках перевіряли кожну партію вакцини. Потім тіх тваринок спалювали у крематорії. Так-так. Спалювали, щоб не спалахнула інфекція.
Були і в стеклодувів. Там працювали дві (?) жінки. Це було чарівно.
Вперше в житті бачила центрифугу, де кров перетворювали на складові.
Ось якось так...
Я там працювала після закінчення школи з серпня по грудень 1975 року. Після того, як не поступила на біофак университету, пішла на біофабрику. Їздили з подругою на службовому автобусі з центра. Ми були неповнолітні, тому робочий день був коротшим, ніж в усіх. Мали зайвий час, щоб обходити всю фабрику, бо чекали на службовий транспорт, що відвезе в Полтаву.
Працювала у цеху "подготовки посуды, питательных средств и растворов".
Пам'ятаю, що у цеху працівниці нас запитали "Ви сирітки?". Бо нормальні дівчатка з інтелігентних сімей з Полтави до біофабрики не поїдуть.
Пам' ятаю все. І як мили баночки, як носили замерзші туші, з яких готували потім живильне середовище, як виносили на двір у яму тухлі яйця, було дуже важко і смердюче.
Бачила, як беруть кров у худоби, бачила, як течуть сльози у бичків, вони були бессилі і голодні.
Заглядали у лабораторії, де з яєць видбирали кров. Штамм називався "ла сота" (?).
Були в лабораторії, где на тваринках перевіряли кожну партію вакцини. Потім тіх тваринок спалювали у крематорії. Так-так. Спалювали, щоб не спалахнула інфекція.
Були і в стеклодувів. Там працювали дві (?) жінки. Це було чарівно.
Вперше в житті бачила центрифугу, де кров перетворювали на складові.
Ось якось так...
Mari Demidova
На цій фабриці працювала моя тітка Козирь Вера Максимівна. Часто в гостях в неї був і деякий час навіть проживав в 1973 мій батько. Тому в родині про біофабрику згадують.
На цій фабриці працювала моя тітка Козирь Вера Максимівна. Часто в гостях в неї був і деякий час навіть проживав в 1973 мій батько. Тому в родині про біофабрику згадують.
Александра Целуйко
І мої дідусь та бабуся там працювали. В мене всі канікули були на Біофабриці.
І мої дідусь та бабуся там працювали. В мене всі канікули були на Біофабриці.
Ирина Петрова
ми проживали на Біофабриці (1970-1974 тоді така назва була) в гуртожитку навпроти на 2 поверсі. моя мама працювала в лабораторії стеклодувом.
ми проживали на Біофабриці (1970-1974 тоді така назва була) в гуртожитку навпроти на 2 поверсі. моя мама працювала в лабораторії стеклодувом.
Юлія Кривошеєва
Моя бабуся жила на Лавках… і от усі мої знання про Біофабрику обмежені тим, що коли чекаєш автобус треба було сісти у той, що на Рибці, а не той, що на Біофабрику :) а якщо сіла не в той - на останньому повороті бігом виходити!
Моя бабуся жила на Лавках… і от усі мої знання про Біофабрику обмежені тим, що коли чекаєш автобус треба було сісти у той, що на Рибці, а не той, що на Біофабрику :) а якщо сіла не в той - на останньому повороті бігом виходити!
Анатолій Кикоть
В дитинстві їздив на Гожули до тітки, рейс автобуса звався "Біофабрика", автостанція була біля входу в критий ринок, марка автобуса була ЛИАЗ-677 він дивно гельготів при русі як індик)... чомусь вважав що це підприємство худо-бідно але працюе і досі... ай ні...
В дитинстві їздив на Гожули до тітки, рейс автобуса звався "Біофабрика", автостанція була біля входу в критий ринок, марка автобуса була ЛИАЗ-677 він дивно гельготів при русі як індик)... чомусь вважав що це підприємство худо-бідно але працюе і досі... ай ні...
Сергей Курипта
Наче б то вони не погано заробляли для країни валюту.
Наче б то вони не погано заробляли для країни валюту.
Ирина Лиходид
Майже Прип'ять. В мене також є спогади дитинства пов'язані з Біофабрикою. Коли я будучи дитиною приблизно 7 років пішла на зимових канікулах погуляти по території Біофабрики, батьки були на роботі, я знайшла якусь діру в заборі і полізла на екскурсію. Там була невелика будівля, яку називали бойня і біля неї великий котлован. Те що я побачила там, запам'ятала на все життя (нажаль), в ньому були відрізані голови тварин (бичків). Хоч і була ще дитиною, пам'ять це закарбувала. Звісно, територія підприємства не місце для "екскурсій", але скотомогильник тоді повинен був бути закритим. Це був 1984-1985 рік.
Майже Прип'ять. В мене також є спогади дитинства пов'язані з Біофабрикою. Коли я будучи дитиною приблизно 7 років пішла на зимових канікулах погуляти по території Біофабрики, батьки були на роботі, я знайшла якусь діру в заборі і полізла на екскурсію. Там була невелика будівля, яку називали бойня і біля неї великий котлован. Те що я побачила там, запам'ятала на все життя (нажаль), в ньому були відрізані голови тварин (бичків). Хоч і була ще дитиною, пам'ять це закарбувала. Звісно, територія підприємства не місце для "екскурсій", але скотомогильник тоді повинен був бути закритим. Це був 1984-1985 рік.
Nataliia Zhornyk
Документи з історії біофабрики знаходились у виробничій бібліотеці, яка на сьогодні стала житловим будинком.
Одноповерховий будинок недалеко від прохідної "основного", як колись казали. Там пів будинку зробили житловим, як біофабрика стала занепадати. В бібліотеці було досить багато і художньої, і виробничої літератури, тільки де це все поділось не знаю, я вже декілька десятків років не проживаю там. Просто в дитинстві було цікаво, багато читала, і в цій бібліотеці, і в іншій, загальній, що знаходилась на другому поверсі будинку культури.
Документи з історії біофабрики знаходились у виробничій бібліотеці, яка на сьогодні стала житловим будинком.
Одноповерховий будинок недалеко від прохідної "основного", як колись казали. Там пів будинку зробили житловим, як біофабрика стала занепадати. В бібліотеці було досить багато і художньої, і виробничої літератури, тільки де це все поділось не знаю, я вже декілька десятків років не проживаю там. Просто в дитинстві було цікаво, багато читала, і в цій бібліотеці, і в іншій, загальній, що знаходилась на другому поверсі будинку культури.
Марина Черкашина
Была еще одна Биофабрика в Новой Галещине и тоже к большому сожалению разрушена.
Была еще одна Биофабрика в Новой Галещине и тоже к большому сожалению разрушена.
Anatoly Volik
В 1993-95 роках на пасажирських перевезеннях в Полтаві панував автобусний паноптікум: "частники" вивели на лінії "Кубані", "ЛАЗи", "ЛіАЗи", "ПАЗи", в той час як "РАФи", що належали таксопарку, потихеньку "відмирали". На біофабріку певний час курсував автобус "Шкода 706" (?або "Ікарус 620", вони схожі), по клічкє "крокоділ", бо мав зелений колір. Це був колишній "Дентобус" (мобільний стоматкабінет), перероблений під пасажирський. "Дентобус" був прописаний в ЦРЛ. Там і досі зберігся його гараж, оповитий диким виноградом. Коли ми студентами медичного училища проходили практику в ЦРЛ, то любили навідувати той "дентобус". Він постійно ремонтувався, біля нього юрбилися механіки, а коли він нарешті кудись рушав, то назад повертався на буксирі (ГАЗ-66). Але хтось в 90-ті роки переробив його на пасажирський і на деякий час вивів на лінію, на біофабрику. Питання до знавців, хто пам'ятає цей "дентобус": це був "Ікарус" 620, 630 чи все таки "Шкода 706"? Може хто встиг сфотографувати той раритет?
В 1993-95 роках на пасажирських перевезеннях в Полтаві панував автобусний паноптікум: "частники" вивели на лінії "Кубані", "ЛАЗи", "ЛіАЗи", "ПАЗи", в той час як "РАФи", що належали таксопарку, потихеньку "відмирали". На біофабріку певний час курсував автобус "Шкода 706" (?або "Ікарус 620", вони схожі), по клічкє "крокоділ", бо мав зелений колір. Це був колишній "Дентобус" (мобільний стоматкабінет), перероблений під пасажирський. "Дентобус" був прописаний в ЦРЛ. Там і досі зберігся його гараж, оповитий диким виноградом. Коли ми студентами медичного училища проходили практику в ЦРЛ, то любили навідувати той "дентобус". Він постійно ремонтувався, біля нього юрбилися механіки, а коли він нарешті кудись рушав, то назад повертався на буксирі (ГАЗ-66). Але хтось в 90-ті роки переробив його на пасажирський і на деякий час вивів на лінію, на біофабрику. Питання до знавців, хто пам'ятає цей "дентобус": це був "Ікарус" 620, 630 чи все таки "Шкода 706"? Може хто встиг сфотографувати той раритет?
Андрей Сидоренко
Біофабрика займалась виготовленням вакцин та інших біопрепаратів. Для цого використовувалась кров тварин. Тому на території вирощували ВРХ, кролів та морських свинок.
Біофабрика займалась виготовленням вакцин та інших біопрепаратів. Для цого використовувалась кров тварин. Тому на території вирощували ВРХ, кролів та морських свинок.
***
Сейчас эту роль выполняет лаборатория в Горбаневке (Регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби в Полтавській області – авт.) А раньше целая фабрика была!
Сейчас эту роль выполняет лаборатория в Горбаневке (Регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби в Полтавській області – авт.) А раньше целая фабрика была!
Наталия Чайка
У 2004 році СБУ вивозили документи під грифом "таємно".
У 2004 році СБУ вивозили документи під грифом "таємно".
Александр Шеремет
Ну, на биофабрике как бы не только вакцину делали, предприятие было стратегическим и на картах тех времен ни фабрики, ни села вы не найдете.
Ну, на биофабрике как бы не только вакцину делали, предприятие было стратегическим и на картах тех времен ни фабрики, ни села вы не найдете.
Комментариев нет:
Отправить комментарий