Коли військові переміщаються між позиціями, вони вдягають на рукав скотч певних кольорів, щоб відрізняти: свій чи чужий. Як ви думаєте, що відбувається вночі? У темряві скотчу не видно, в приладі нічного бачення кольорів не розрізнити. Що стає оберегом і дає безпеку, аби в тебе не вистрелили свої?
Таким оберегом є українська мова. Тому навіть ті, хто спілкується російською вдень, із заходом сонця переходять на українську – бо це твоя безпека, твоє життя. Уявіть, що хтось вночі йтиме на тебе і скаже: «Стой, кто идёт?» З великою ймовірністю це буде останнє, що він скаже. Ворог близько, і ми це розуміємо.
А тепер змоделюймо ситуацію: ми зараз перемагаємо – через тиждень чи через місяць. Чи ворог куди дінеться? Ні. Ми його відкинемо за кордон, але нам треба жити поруч із цим ворогом.