Коли військові переміщаються між позиціями, вони вдягають на рукав скотч певних кольорів, щоб відрізняти: свій чи чужий. Як ви думаєте, що відбувається вночі? У темряві скотчу не видно, в приладі нічного бачення кольорів не розрізнити. Що стає оберегом і дає безпеку, аби в тебе не вистрелили свої?
Таким оберегом є українська мова. Тому навіть ті, хто спілкується російською вдень, із заходом сонця переходять на українську – бо це твоя безпека, твоє життя. Уявіть, що хтось вночі йтиме на тебе і скаже: «Стой, кто идёт?» З великою ймовірністю це буде останнє, що він скаже. Ворог близько, і ми це розуміємо.
А тепер змоделюймо ситуацію: ми зараз перемагаємо – через тиждень чи через місяць. Чи ворог куди дінеться? Ні. Ми його відкинемо за кордон, але нам треба жити поруч із цим ворогом.
На жаль, ми житимемо в цьому режимі й надалі. І маємо навчитися використовувати всі інструменти, які послаблюють ворога й посилюють Україну. Таким інструментом може стати мова. Це єдине, що нас зараз уподібнює з ворогом, бо в нас зовсім інші цінності та принципи. Ми можемо забрати у нього цей інструмент, притому дуже легко.
Чому я говорю, що це легко? Бо випробував це на собі. Я родом з Краматорська. Виріс у російськомовній родині в російськомовному місті й навчався у російськомовній школі. Мої батьки вчили мене говорити російською, але мова мого роду – українська, бо мої прабабусі й прадідусі спілкувалися українською.
28 з гаком років я розмовляв російською. А коли зрозумів для себе, що досить відмазок, коли справді захотів – перейшов на українську. Я впевнений: якщо ви будете чесними з собою, то теж зрозумієте, що перейти не так вже й складно. Так, спочатку ти робиш помилки, але на фоні цілі, яку ми собі ставимо – збереження нашої держави, наших життів та життів наших дітей – це дрібниці.
Дивитись ще: Воїн ЗСУ Павло Вишебаба назвав 5 причин перейти на українську мову. Вірусне відео
Таким оберегом є українська мова. Тому навіть ті, хто спілкується російською вдень, із заходом сонця переходять на українську – бо це твоя безпека, твоє життя. Уявіть, що хтось вночі йтиме на тебе і скаже: «Стой, кто идёт?» З великою ймовірністю це буде останнє, що він скаже. Ворог близько, і ми це розуміємо.
А тепер змоделюймо ситуацію: ми зараз перемагаємо – через тиждень чи через місяць. Чи ворог куди дінеться? Ні. Ми його відкинемо за кордон, але нам треба жити поруч із цим ворогом.
На жаль, ми житимемо в цьому режимі й надалі. І маємо навчитися використовувати всі інструменти, які послаблюють ворога й посилюють Україну. Таким інструментом може стати мова. Це єдине, що нас зараз уподібнює з ворогом, бо в нас зовсім інші цінності та принципи. Ми можемо забрати у нього цей інструмент, притому дуже легко.
Чому я говорю, що це легко? Бо випробував це на собі. Я родом з Краматорська. Виріс у російськомовній родині в російськомовному місті й навчався у російськомовній школі. Мої батьки вчили мене говорити російською, але мова мого роду – українська, бо мої прабабусі й прадідусі спілкувалися українською.
28 з гаком років я розмовляв російською. А коли зрозумів для себе, що досить відмазок, коли справді захотів – перейшов на українську. Я впевнений: якщо ви будете чесними з собою, то теж зрозумієте, що перейти не так вже й складно. Так, спочатку ти робиш помилки, але на фоні цілі, яку ми собі ставимо – збереження нашої держави, наших життів та життів наших дітей – це дрібниці.
Дивитись ще: Воїн ЗСУ Павло Вишебаба назвав 5 причин перейти на українську мову. Вірусне відео
Комментариев нет:
Отправить комментарий