Соборний майдан після зливи

Соборний майдан у Полтаві – серце історичної частини міста. Проте у дощі та після них він перетворюється на «українську Венецію». (І до речі, це не єдина подібна локація у місті.) Все тому, що тут майже відсутня зливова каналізація. Є дві решітки, які частково забирають на себе воду: перша біля будинку №15, на початку провулку Болбочана, друга – між собором та пам'ятником галушці. На всій іншій території, а також на прилеглих вулицях Соборності та Орлика в дощ утворюються велетенські калюжі. Перейти вулицю, не намочивши ноги, неможливо. Автівки їдуть обережно, бо під водою приховані ями, яки роками ніхто не ремонтував.

Дощова вода потужним потоком прямує проїзжою частиною в бік будинків №№ 8 та 10а. Далі потік тече з гори до перехрестя вулиць Художньої та Верховинця, підмиваючи крутий схил. А в 25 метрах від цього схилу стоїть 5-поверховий будинок, поки що цілий та неушкоджений... Цікаво, скільки часу пройде, поки ситуація зміниться на краще?

Історія пісні «Дощ»

Цю легендарну мелодію я написав десь у кінці 1995 року. Міркували, що то буде інструментальна композиція, якій дали назву «Бабине літо». Вже не пам'ятаю як, але вона швидко розповсюдилась по Полтаві (певно на касетах, інтернету ще ж не було). Тож якось ми дуже здивувались, почувши її у реміксованому варіанті, який, як потім з'ясувалось, зробив DJ Макс з дискотеки «Радуга».

За кілька місяців несподівано на цю мелодію я написав текст, і вийшла пісня, яку перейменували на «Дощ». Вона кілька разів зазнавала незначних змін, і певна, майже остаточна версія її була записана у студії ТРК «Лтава» у травні 1998 року, а наступна версія увійшла в альбом «Три Жизни» 1999-го. Спочатку пісня мала лише два куплети, а третім повторювався перший. Згодом було дописано і третій куплет. Серед усіх версій пісні є ті, де вокал повністю за мною, а є інші, де приспів виконує Наталя Таран, вокалістка нашого гурту. У 1996-1999 роках «Дощ» виконувався майже на всіх наших концертних виступах.